І був один такий депутат… | Альтернатива

І був один такий депутат…

Черкаси, Буки, Маньківка новини

Поява потужних будівельних кранів в тому чи іншому населеному пункті завжди викликала якесь радісне піднесення. Так і початок будівництва нової лікарні в Буках (а розпочалося воно більше п’ятнадцяти років тому) було сприйняте тут як дар Господній. Бо ж це, окрім всього іншого, означало, що про селище і його мешканців не забули остаточно.

Проте не встигли ще будівельники звести стіни майбутньої лікувальної установи, на яку покладалися такі великі надії, як із поглибленням фінансово-економічної кризи в нашій державі джерело асигнувань на будіваництво стало міліти. І хоч десь в цей час державні мужі зводили для себе цілі замки, звичайно ж, не на свої трудові заощадження, в стольному Києві перебудовувалися цілі квартали, а для спорудження цілого ряду об’єктів і навіть філармонії в Черкасах знайшлися кошти, роботи на будівельному майданчику в Буках врешті взагалі заглохли. Тим часом у ході скорочення, ініційованого “вищестоящим” начальством, в Буцькій лікарні залишилося лише терапевтичне відділення загальною кількістю… 10 ліжок. І це, наголосимо, при тому, що медична установа обслуговувала до 10 тисяч людей, оскільки, крім Буків, за нею було закріплено ще й чимало сіл “Буцької зони”, віддалених від Маньківки з її центральною лікарнею за 25 – 30 кілометрів.
Тоді на слізні благання своїх виборців, які залишилися практично без медичної допомоги, оперативно відгукнувся народний депутат (на жаль, вже колишній) Михайло Онуфрійчук. Після його неодноразових звернень і особистого спілкування з керівниками низки міністерств та відомств, на продовження будівництва Буцької лікарні було виділено 300 тисяч гривень, а згодом її внесли до переліку об’єктів цільового капітального будівництва, що повністю узаконила спеціальна постанова Кабінету Міністрів України, згідно з якою було передбачено виділення ще 100 тисяч гривень. А при розгляді проекту Державного бюджету на 2002 рік Онуфрійчук вніс пропозицію про запис окремим рядком фінансування цього будівництва за рахунок централізованих капітальних вкладень у сумі 800 тисяч гривень.

 Цілком можливо, що при наполегливості Михайла Яковича ці гроші дійшли б до Буків і на сьогодні селище вже мало б нову лікарню, проте на наступних парламентських перегонах Онуфрійчука обігнав Ігор Челомбітко, “штабісти” якого обіцяли жителям всієї “зони”, що саме Ігор Васильович, як ніхто інший, одним, так би мовити, махом завершить будівництво, кинувши сюди купу грошей. Зрозуміло, за умови своєї перемоги на виборах. Та отримавши мандат довіри не без істотної допомоги довірливих бучан, новоспечений нардеп ні разу не з’явився перед їхні ясні очі. Щоправда, коли “ходаки” з Буків таки виловили його якимось чудом в Києві, сказав, що знає про їхні проблеми. І все.

 Отак і бовваніє над дорогою недобудована коробка нової лікарні, на якій хтось чи то з хворої голови, чи то всерйоз написав: „Прийдуть комуністи – добудують!”. А стара лікарня вже ледве дихає, надіючись в основному на допомогу спонсорів. Утримуватися ж щоразу все важче. Окрім всього іншого, особливо сутужно з бензином. При цьому жителі декількох сіл, віднесених до потерпілих від катастрофи на Чорнобильській АЕС, потребують посиленої медичної допомоги. Чим можуть допомогти їм буцькі медики? Хіба що виписати направлення на Маньківську ЦРЛ. Але при нинішніх статках далеко не кожен знайде гроші на проїзд у автобусі до райцентру туди і назад. Це для бучан, які мають свою автостанцію і зв’язок з Маньківкою. А що робити жителям Чорної Кам’янки, Кутів, Рудки чи Березівки, які можуть лише мріяти по регулярне автобусне сполучення?