На батьківщині Тараса Шевченка розпоряджаються державним лісом як своїм власним | Альтернатива

На батьківщині Тараса Шевченка розпоряджаються державним лісом як своїм власним

Сьогодні село Моринці, що на Звенигородщині, нагадує розтривожений бджолиний вулик. Приводом для цього стало повідомлення у засобах масової інформації про гучне затримання директора і головного інженера ДП «Лисянське лісове господарство» під час отримання неправомірної матеріальної вигоди за реалізацію 30 кубометрів лісоматеріалів найвищого гатунку без укладання договору купівлі-продажу та участі в обов’язковому аукціоні.

Новини ЗвенигородкиВодночас в поле зору правоохоронців потрапило й розташоване на моринських землях Шевченківське лісництво, яке є одним з виробничих підрозділів Лисянського лісгоспу, де діяла чітка схема незаконних рубок, а в самих Моринцях – і переробки деревини Що це дійсно так, ми мали змогу переконатися , відвідавши рідне село Тараса Шевченка, в якому ще не так давно відбувалися урочистості з нагоди 103-ої річниці від дня народження духовного батька нації, та зустрівшись з його земляками, які доводять, що долучилися до злочинного бізнесу на лісопродукції досить відомі тут особи.

– Пиляють дерево безперестанку, – чуємо від місцевих жителів. – І в лісі, і біля нього. Не гребують нічим. От і від посадок акації, що росли на території сільради, лише згадка лишилася…

Справді – лише згадка та ще пеньки, в чому пересвідчуємо на місці.

– Все, що було, спиляли, – каже Валерій Данильченко, який тривалий час був у Моринцях сільським головою і знає довколишні місця як свої п’ять пальців. – Тут 2,4 гектара, а он за бугром – ще один такий яр, де також шість гектарів посадки було.

«Зачистили» посадки, звичайно ж, не чужі – Валерій Володимирович впевнений, що це робота місцевих лісників. З болем розповідає він, що акацієва посадка завжди вважалася громадською, відповідних документів на право власності як у лісництва, так і в лісгоспу не було. Проте дерева вирізали і, вже як дрова, продали в сусідніх районах.

– Хоча б якийсь мізер дров комусь з малозабезпечених виділили, – обурюються люди.

 Звідки взялася зовсім свіжа вирубка на околиці села Гнилець, що відноситься до Моринської сільської ради, ясно вже без коментарів. Хоч ліс і пеньки від столітніх дубів тут не марковані. Значить, вирубка ця, скажемо так, не «санкціонована»? Якщо так, то хто гріє руки на столітніх дубах?

Виявляється, для тамтешніх жителів і це не секрет, бо ж в селі все – як на долоні. За їх словами, «ліва» деревина надходить в основному на приватні пилорами у Моринцях, а звідти – на продаж.

 Кажуть, розпилювали деревину, в основному дуб, три пилорами. Місце розташування їх шукати довго не треба – всі три знаходяться на території колишнього хлібокомбінату. На час нашого перебування в селі тут височів не один кубометр не маркованого, а значить, краденого лісу. Кажуть, що ще більша його кількість потрапила у поле зору журналістів каналу «Інтер», які ще раніше нас відвідали Моринці

 Кому належать пилорами, люди теж знають. Як і те, що затриманий нещодавно директор Лисянського лісгоспу – рідний батько сільського голови Моринців Євгена Штанька.

Якогось пояснення щодо господарів пилорам і їхньої законної чи незаконної діяльності почути від Штанька нам не вдалося, оскільки очільника моринської громади в сільраді не застали, а на наші дзвінки його телефон вперто не відповідав.

– А він і так нічого не сказав би, – остудив наш запал один з відвідувачів сільської ради. – Ви бачили вчорашній випуск «Подробностєй» на «Інтері»?

Так от, коли кореспонденти з «Інтера» запитали в Штанька про те, кому належать пилорами в нашому селі, він відповів, що не володіє інформацією.

 Оскільки це дійсно так, то залишається лише дивуватися , що сільський голова «не відав», хто на ввіреній йому території займається деревопереробним промислом. Та зробити водночас припущення, що прокурор, попри таке от «незнання» Євгена Штанька, все ж матиме достовірну інформацію щодо власників пилорам. Як і про те, звідки надходила до них деревина.