Сіра зона: скільки готівкових доларів і який обсяг чорного ринку валюти в Україні | Альтернатива

Сіра зона: скільки готівкових доларів і який обсяг чорного ринку валюти в Україні

Українська економіка значною мірою доларизована, це ускладнює проведення монетарної політики та зменшує потенційний обсяг коштів, доступних для інвестування. У 2014-2015 роках, через сплеск інфляції та ослаблення гривні відносно більшості світових валют, попит на валюту повинен був значно збільшитися, але офіційна статистика каже інше – населення стало купувати у 15-20 разів менше валюти. Насправді це скоріше свідчить про те, що валютні операції перетворилися на «сліпу зону» для регулятора і офіційної статистики. Це сталося через стрімкий розвиток чорного ринку після введення НБУ суворих обмежень на торгівлю іноземною валютою.  Ми спробували оцінити – який обсяг чорного валютного ринку в країні і скільки українці використовують готівкової валюти. Про це пише VoxUkraine.

Якщо у Сполучених штатах Америки більшість мешканців ніколи в житті не бачили українську гривню, більшість українців мали и мають долари США. Україна не є унікальною – у багатьох країнах, що пережили високу інфляцію, економічні агенти надають перевагу іноземній валюті перед вітчизняною як засобу платежу, так і засобу заощадження.

Якщо поглянути на офіційну статистику, то останнім часом населення майже не купує іноземну валюту. Так, у січні-серпні 2016 року населення купило у банків валюти на 0,4 млрд дол, продало – 2,4 на млрд дол. Для порівняння, у 2013 році щомісяця купували в середньому 1,6 млрд дол, продавали – 1,4 млрд дол. Це може свідчити про наявність значного чорного ринку, що не звітує.

Залучення готівкової валюти у банківську систему та витіснення її гривнею як засобом платежу мало б покращити фінансовий стан банків та полегшити проведення кредитно-грошової політики НБУ. Тому важливим є оцінити обсяг доларизації економіки та неформального валютного ринку.

Скільки готівкового долару в світі

США є найбільшою економікою у світі і долар – найбільш уживана поза межами власної країни валюта, на яку попит виявляють як уряди (резерви, зовнішні борги, одиниця виміру для платіжного балансу, тощо) так і фізичні особи, причому останні переважно користуються готівкою. Опитування, проведені у США, свідчать, що лише біля 10% готівкових доларів, що знаходяться в обігу, мали б забезпечити їхні потреби, ще біля 5% – потреби бізнесу.  Де знаходяться решта 85%! – загадка. За різними оцінками (детальну дискусію можна прочитати утут і тут), від 35% до 65% готівкових доларів знаходяться в обігу поза межами США, що на кінець І кварталу 2016 року складало від $500 до $940 млрд. (Треба враховувати, що учасники опитувань можуть занижувати обсяг наявної у них готівки).

Питання доларизації у країнах колишнього СРСР та Варшавського блоку розглядалося економістами з початку 90х. МВФ використовує для оцінки доларизації дані щодо частки валютних депозитів у сукупних депозитах. Цей метод критикується через неврахування готівкової іноземної валюти, яка може складати значну частку готівки та заощаджень країни.

Скільки з них в Україні

В Україні значна частина заощаджень населення зберігається в іноземній валюті. Це є передусім результатом недовіри до національної грошової одиниці, що імовірно пов’язано з гіперінфляцією у першій половині 1990-х років (інфляція понад 10 000% у 1993) та переважно високою інфляцією у наступні роки, що призводило до того, що у середньостроковій перспективі призводило до знецінення національної валюти до іноземних  (у відповідності до теорії паритету відносної купівельної спроможності).

Політика де факто фіксованого курсу протягом 2000-х років, коли замість того аби дозволити зміцнення гривні, центральний банк нарощував валютні резерви і допускав прискорення інфляції, також призвела до того, що більшість економічних агентів розглядає імовірність подорожчання гривні щодо долара США (чи євро) набагато меншою, аніж зворотній процес.

Рівень доларизації української економіки достеменно невідомий. Докризові оцінки готівкової доларизації показували обсяг готівкової валюти «на руках» від 22 до 86 млрд. дол. Нижня межа – оцінка на основі припущення, що валютна готівка відноситься до гривневої так само, як валютні депозити до гривневих. Частка валютних депозитів населення на кінець 2013 року становила 21,7 млрд. дол., або 42% від загальних депозитів населення. Верхній діапазон оцінки запасів готівкового долару в Україні є оцінкою НБУ станом на кінець 2013 року на основі даних платіжного балансу (обрахованих як кумулятивна зміна обсягів готівкової валюти поза банками з 1995 року – див. статистику платіжного балансу). Необхідно зазначити, що такий рівень може бути завищеним через неповне врахування обсягів вивезення готівкової валюти за межі країни з метою купівлі товарів за кордоном та їх ввезення на територію країни (неформальний імпорт).

Попит і пропозиція іноземної валюти на неформальному ринку

В Україні іноземну валюту використовують з двома цілями:

  • Як засіб платежу (currency substitution)
  • Як засіб заощадження (asset substitution)

Попит на валюту як засіб платежу формують:

  • Неофіційні імпортери, як не можуть проводити банківські платежі, передусім малі фірми, що займаються імпортом одягу/взуття/електроніки і прямим продажам або використанням у роботі (напр., запчастини)
  • Населення та рідше бізнес, що має борги у валюті, проте не бажає втрачати на менш вигідному обмінному курсі в банку або не може легально придбати валюту
  • Бізнес, що оплачує послуги іноземців або громадян, що надають перевагу іноземній валюті – у першу чергу неформальні експортери (дивись нижче)
  • Легальні фірми-імпортери, у яких є проблеми зі вчасним отриманням валюти для розрахунків за своїми контрактами

Пропозицію валюти як засобу платежу формують:

  • “Сірі” експортери, наприклад, таких товарів як цигарки чи бурштин. В останньому випадку іноді по всьому ланцюжку від експортера до старателя використовується виключно іноземна валюта[1], проте за рахунок націнки у експортера може лишатись її надлишок
  • Офіційні експортери, які вивезли продукцію за заниженою ціною і сформували певний обсяг валюти на рахунках за кордоном. Ми не вважаємо це джерело значним, бо потреби експортера у гривні мають покриватись через обов’язковий продаж частки валютної виручки (зараз 65%, під час дослідження – 75%).
  • Заробітчани, що передають кошти у готівковій формі

Основний обсяг коштів у валюті як засобі заощадження мають домогосподарства. Вони формують основу щоденних дрібних угод купівлі-продажу валюти. Великі «сірі» імпортери можуть мати значно більші за обсягом окремі угоди, проте в загальній кількості транзакцій вони складають незначну частину й імовірно базуються на обмінних курсах, що складаються на ринку на момент угоди. Тому, навіть якщо не населення, а інші економічні агенти формують істотну частину обсягу купівлі-продажу, саме готівкова валюта на руках населення формує обсяг як кількості транзакцій, так і обмінний курс. Під час моделювання ми робили спробу використати оцінку сірого імпорту від НБУ та/або сукупний імпорт як змінну, що мала пояснити попит на готівкову валюту, проте цей показник вийшов статистично незначущим та не призводив до зростання пояснювальної сили моделі. Можливо, це викликане варіативним лагом між купівлею валюти та імпортом товарів.

Оцінки чорного ринку валюти

Нижченаведені моделі не варто розглядати як досконалі та точні дані щодо чорного ринку. Вони насправді є дуже приблизними оцінками зміни ситуації і розглядати їх бажано як такі, що вказують на тенденції та неадекватність офіційної статистики. Детальний опис та результати моделей можна прочитати тут.

Реальний обсяг ринку готівкової іноземної валюти

Припускаючи, що до 2014 року значна частина валютного ринку була легальною, ми спробували змоделювати попит на готівкову валюту з боку населення у докризовий період і використати параметри моделі для прогнозу попиту на валюту у період 2014-15 рр.

Попит і пропозиція готівкової валюти є функцією від доходів, ціни (обмінного курсу – ціни долара США у гривнях) та інших факторів. Припускаємо що в 2005-2013 рр. сірий валютний ринок був незначний і основна маса операцій проходила у формальному сегменті ринку банківських установах та обмінних пунктах (з 2006-го по 2013-й щомісяний попит на валюту був у діапозоні від $800 млн до $3,5 млрд).  Ми взяли окремо продаж валюти населенню і купівлю валюти населенням і робимо регресії на обидва показника до кінця 2013-го тобто у період, коли більшість агентів на ринку все ще вірить у стабільність. Для 2014-2015 року розраховуємо оцінку обсягу ринку і порівнюємо з офіційними даними – різниця є обсягами чорного ринку (Рисунок 1).

Рисунок 1. Офіційний та оціночний обсяг купівлі готівкової валюти населенням, млн дол. на місяць (дані скореговано на сезонність), липень-2006 грудень 2015

Джерело: НБУ, розрахунки ЦЕС

Джерело: НБУ, розрахунки ЦЕС

Результати оцінки свідчать про те, що офіційні дані купівлі іноземної валюти населенням занижують реальний обсяг ринку у кілька разів. За офіційною статистикою, у 2015 році щомісячна купівля готівкової валюти населенням складала біля $60 млн дол, а наша оцінка свідчить про щомісячний попит на валюту у обсязі близько $1,2 млрд.

Інакше кажучи, в Україні в останні роки розвинувся потужний неформальний ринок купівлі-продажу готівкової валюти, про що (емпірично) свідчить також зростання кількості обмінних пунктів та поява сайтів з неофіційними оголошеннями про купівлю-продаж валюти.

Оцінка обсягів заміни валют у попиту на готівку з боку населення

Вище ми навели оцінку обсягів щомісячного ринку валюти, який виявився значно ближчим до докризових показників, аніж дані НБУ. Проте, важливо знати не лише про те, які суми щомісяця купують-продають, а й чи відбувається загальне зростання кількості готівкових доларів на руках населення.

Ми можемо припустити, що із зміною доходів змінюються як реальні гривневі баланси (тобто необхідна сума готівки для транзакцій у певний період часу), так і заощадження, у тому числі валютні. За зростання депозитних ставок або з девальвацією гривні до іноземних валют – попит на готівкову гривню знижується і відбувається відносне зростання заощаджень на депозитах та/або у готівковій іноземній валюті. Ми не можемо напряму спостерігати заощадження у готівковій валюті та їхню зміну, проте можемо припустити, що якщо не відбувається зростання готівки в обігу за зростання доходів, то імовірно доходи спрямовуються деінде, зокрема на купівлю готівкової валюти.

Рисунок 2. Оцінка попиту на готівкову гривню та фактичний обсяг готівки (М0), млн грн, квартальні дані 2002-2015 рр.

Джерело: НБУ, розрахунки ЦЕС

Джерело: НБУ, розрахунки ЦЕС

Різниця між фактичними обсягами гривневої готівки поза банками на кінець IV кварталу  2015 року і спрогнозованими на основі двох емпіричних моделей у доларовому еквіваленті склала $3.7 та $7.3 млрд., що складає 30-60% від усієї гривневої готівки на кінець 2015 року. Розраховані різниці у обсягах готівкової гривні, яка потенційно використовувалася б населенням та бізнесом, та фактичним обсягом гривні поза банками можна розглядати як діапазон оцінки ефекту перепливу попиту з готівкової гривні в готівкові долари. Тобто, те що до 2014 року використовувалося як гривнева валюта – стало використовуватися в доларах.

Потенційні проблеми

До результатів наведеного аналізу потрібно ставитись з певними застереженнями. Ми проводили екстраполяцію даних на період, у який відбулося багато шокових змін, які складно змоделювати, і тому слід з обережністю ставити результати наших емпіричних оцінок:

  1. Анексія Криму та частини Донбасу. Зменшує сукупний ринок та сукупний попит на готівкову гривню. Перехід так званих народних республік на російській рубль призвів до того, що українські підприємства, що продовжують працювати на цій території виплачують зарплати на картковий рахунок у гривні, а працівники їдуть до контрольованої Україною території або у РФ та отримують гроші в рублях/доларах. Втім, в зоні АТО обіг гривні, хоча і зменшився, але продовжується.
  2. Найбільше за 20 років зростання річної інфляції, призводить до глибшого за наявне у базовому періоді падіння розміру фактичних обсягів гривневої готівки у реальному виразі.
  3. Глибоке економічне падіння, скорочення доходів та можливо зміна споживчих преференцій (з огляду на високу нестабільність та ризики)
  4. Значне скорочення кількості банків та найбільш тривалий відплив депозитів з банківської системи
  5. Значно більша за наявну у базовому періоді моделі зміна обмінного курсу.

Висновки і рекомендації

Досвід багатьох різних країн свідчить, що доки економічні агенти не довірятимуть національній грошовій одиниці, вони завжди знайдуть способи обійти будь-які накладені державою обмеження, особливо в умовах глобалізації торгівлі та руху капіталу, у сучасному цифровому світі. Тому зосередитись треба не на пошуку нових обмежень, а на створенні умов, які б стимулювали економічних агентів використовувати альтернативи готівковій іноземній валюті як засобу заощадження та обміну.

  1. Бажано провести опитування, яке б надало альтернативну оцінку обсягу іноземної готівкової валюти на руках населення, основні причини чому обрано саме цю форму заощаджень та які нові умови змусять поміняти метод заощадження. На основі результатів опитування можна розробити комплекс заходів зі зменшення доларизації економіки
  2. Щоб знизити негативний вплив «чорного» ринку та зменшити його обсяги, необхідно усунути обмеження на готівковому ринку – при виборі між формальним та неформальним обміном більшість економічних агентів надасть перевагу легальному обміну як такому, що несе менше ризиків.
  3. На законодавчому рівні слід скасувати збір в пенсійний фонд з купівлі іноземної валюти як такий, що спричиняє конкурентні переваги для «чорного» ринку.
  4. Розвиток ринку деривативів, у першу чергу ф’ючерсів, також має сприяти додатковим можливостям хеджування ризиків та переходу з неофіційного на легальний ринок. Для цього слід пом’якшити банківські обмеження, зокрема дозволити банкам купувати більші обсяги валюти на власну валютну позицію.

Автори: Олександр Жолудь, Ірина Піонтківська, Центр економічної стратегії