У Долині Миколи Чудотворця під Уманню людей зцілюють сліди Божої матері
Невеличке село Коржовий Кут, в якому нині близько півтори сотні жителів, розташоване за 23 км від райцентру – міста Умані. В старовину воно називалося Пилипи. Саме під такою назвою колишній сільський голова Валерій Дмитренко зі своїм партнером створив тут у 2008 році товариство з обмеженою відповідальністю, яке займається організацією зеленого туризму.
Завдяки Інтернету, тут побували тисячі людей з різних куточків України, були туристи з Франції, Бельгії, Голландії, Німеччини, і не лише заради цікавості. На березі річки Ревухи вийшли на поверхню древні граніти, на яких чітко виступили відбитки людських ступнів. Кілька слідів, яким майже 5 мільйонів років, розповідають тут, належали Діві Марії, Миколі Чудотворцю та дитині, котра була з ними.
Ці сліди зцілюють від багатьох хвороб, а камені дають людині енергію до життя, очищають душу від негативного впливу цивілізації. А ще у мальовничій долині, що занесена до реєстру природних див України, ростуть 280 видів цілющих трав.
Місцеві жителі свято вірять, що ці сліди святі. На тому сходяться й священики та екстрасенси. У Коржовому Куті справді відбувалися дива. Так і у тридцятих роках, коли люди вмирали від голоду, а через засуху зосталися без води, біля цих каменів один з колодязів наповнився цілющою вологою. І, кажуть, в тому колодязі люди побачили лик Божої Матері. До речі, як стверджують священики й екстрасенси, цілюще джерело біля каменів заб’є знову, в силу того настільки це місце буде намолене страждущими святого зцілення.
Господар цієї чудової місцини, ще будучи сільським головою, організував з місцевим священиком односельців і з Божою поміччю спорудив побіля каменів капличку. Щосуботи сюди приїжджає отець Олександр зі Свято- Троїцької церкви з Умані і править службу – молиться за здоров’я і зцілення паломників, які залишили свої записи у книзі. Валерій Владиславович разом з дружиною Надією зустрічають гостей біля кам’яного будиночка, пригощають запашним трав’яним чаєм, а на дров’яній плиті надворі готують українські страви. Трохи вище застиг довгобуд- звели стіни міні-готелю для паломників, та далі продовжувати будівництво забракло коштів. Сюди б щедрого спонсора!
Валерій Владиславович розповідає, що на каменях вилікував артрит. Якщо стати на сліди, відчуваєш такий приплив енергії, що може добре колихнути. Сюди треба їхати з чистими помислами і очищати душe для сприйняття божественного. Тут дуже сильна і позитивна енергетика. Точної статистики всіляких зцілень він не веде, а лише точно знає , що більше 5 тисяч молодих сімей, яким ставили діагноз безпліддя, уже мають діток.
Звивистою грунтівкою, що виляє ярками поміж сільгоспугідь, подекуди непрохідною для міської автівки (крутим позашляховикам і тут везе), паломники щодень їдуть до благодатної Долини Миколи Чудотворця. І бідних, і заможних жене сюди безвихідь, як до останньої інстанції, бо медицина у змові з аптечним бізнесом давно перестала лікувати, а лише сповідує метод плацебо, нав’язуючи довірливим пацієнтам дорогезні бади, що не є лікарськими засобами.Як у тому анекдоті: аби бідні не хворіли, а багаті не виздоровлювали. Або немає грошей – будь здоров!
Лариса Білик