У світі нафти настає нова ера | Альтернатива

У світі нафти настає нова ера

Як дешева нафта вбиває ОПЕК, поки її члени добивають один одного, пише espreso.tv.

Поява ОПЕК і новий світовий порядок

Більше 55 років тому у сировинному світі запанувала нова ера. Тоді 12 арабських країн запровадили нафтове ембарго проти США та їхніх союзників у Західній Європі. Ініціаторами заборони були країни-члени створеного за 13 років до цього найбільшого регулятора нафтового ринку – ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти).

Ембарго сколихнуло весь світ енергетики, призвело до дефіциту палива в США, довгих черг на АЗС та судового розслідування проти нафтових монополій. Нафтова криза 1973 року була першою енергетичною кризою і досі вважається наймасштабнішою.

Саме тоді проявилась вся сила та міць картелю, завдяки залізній руці якого нафтові ціни підскочили з $3 до $12 за барель. З’явились геополітичні механізми, які дозволили ОПЕК вирвати з рук міжнародних нафтових компаній контроль над видобутком чорного золота і цінами на нього. Після цього світ вступив в епоху дорогої нафти.

Саудівська Аравія та Венесуела. Кити пожертвували планктоном

Саудити в силу свого видобувного (третина всього видобутку картелю) та експортного потенціалу є головним членом ОПЕК. Близько півтора роки тому багата нафтова країна відмовилася від колишньої політики підтримки стабільних цін на сировину. На тлі надлишкової пропозиції на ринку  Саудівська Аравія в 2015 році різко, майже граючи, наростила видобуток на 7%.

Саудити ведуть жорстку політику демпінгу, шукають нових споживачів і переходять дорогу конкурентам. Не зважаючи на декларативнідомовленості з Росією щодо замороження обсягу видобутку нафти, судячи зі всього, вони не мають наміру звертати з обраного шляху – агресивної цінової війни і переділу ринку.

Зараз із впевненістю можна сказати, що саме Саудівська Аравія задала низхідний тренд у ціноутворенні нафти, іншим гравцям нічого не залишилось, окрім як слідувати за найсильнішим.

Але не Саудівською Аравією єдиною. ОПЕК об’єднує країни, інтереси яких часто протилежні. Саудити та інші країни Аравійського півострова відносяться до числа малонаселених, проте з величезними запасами нафти та щедрими інвестиціями з-за кордону.

Інші країни ОПЕК, наприклад Венесуела та Нігерія, є густонаселеними та злиденними. Як повідомивReuters, Венесуела вже зараз змушена продавати сировину “у мінус”. Висока собівартість видобутку нафти та обвал її ціни практично штовхнули ці країни в прірву зубожіння. Тобто крупні гравці, нарощуючи обсяги видобутку, принесли в жертву своїх менш потужних колег по цеху.

“Зараз такі країни як Венесуела через її дорогу нафту будуть вимагати у ОПЕК більшої квоти на експорт. Саудівська Аравія чи Емірати ніколи не підтримають чиїсь преференції, бо їм доведеться скоротити свою квоту та втратити долю на ринку”,– пояснює енергетичний експерт Михайло Гончар.

Утім, не зважаючи на надлишок пропозиції та триразове падіння ціни, члени ОПЕК не домовляються між собою скоротити видобуток, як в старі добрі часи. Вони за будь-яку ціну зберігають свою долю ринку в остраху більш жвавих конкурентів.

Дешева нафта, сланцева революція та останній подих ОПЕК

Чому в ОПЕК раптом почався розбрат?  По-перше,пропозиція перевищила попит, а ОПЕК втратила здатність не тільки контролювати квоти, а в принципі їх дотримуватися. Так, весь третій квартал 2015 року денний видобуток країнами картелю становив в середньому 31,54 млн барелів на добу, хоча формально квота була у 30 млн барелів.

По-друге, дешева нафта, скоріше, змушує до боротьби за місце під сонцем, ніж надихає на взаємні поступки та співпрацю. Досить довго ціну на чорне золото підживлювала стрімко зростаюча китайська економіка. Піднебесна прогресувала випереджаючими темпами, вселяючи оптимізм в нервові ціни на вуглеводні.

В 2015 році економіка гігантського нафтового імпортера показала найгірший ріст за 25 років. Уряд Китаю був змушений девальвувати юань, а міжнародні резерви країни в цьому році скоротилися на рекордні $512,6 млрд. Тим часом, інший великий покупець нафти, Японія, переходить на газ і атомну енергію.

Все це, природно, потягнуло ціни на чорне золото на дно, однак головною причиною падіння нафти все ж можна вважати сланцеву революцію, завдяки якій з 2008 року видобуток нафти в США виріс на 60%.

Саудівська Аравія вирішила боротися “ціновою війною” з американською сланцевою індустрією, намагаючись зробити її видобуток нерентабельним. Думки експертів з приводу того, де саме у нетрадиційної нафти США знаходиться “больова точка”, різняться.

Як пише Financial Times, до початку 2016 року кількість американських бурових установок скоротилася втричі, проте це майже не вплинуло на скорочення видобутку сланцевої нафти.

В 2014 році сім найбільших сланцевих родовищ щодня видобували 5,02 млн барелів, після тотального скорочення установок – 4,83 млн барелів (інформація Міненерго США). Число свердловин не прямо пропорційне видобутку – виробники нафти закривають в першу чергу найстаріші і неефективні свердловини.

Крім того, експерти наголошують, що витрати на розвідку та видобуток сланцевої нафти неухильно знижуються і це зниження в найближчі роки продовжиться. Іншими словами, подальше падіння цін на нафту американська нафтова галузь перенесе легше, ніж виробники з ОПЕК.

Як пояснює експерт в сфері енергетики Михайло Крутіхин, “не змовляючись, тисячі компаній довели технологію вилучення вуглеводнів із сланцевих порід майже до досконалості”. Свердловину бурять і вводять в експлуатацію за два-чотири тижні з мінімальними витратами, пояснює аналітик.

Що ж стосується Саудівської Аравії, вони хоч і з великими втратами, але скоріш за все переживуть дешеву нафту, чого не скажеш про їхніх колег по картелю.

Експерт з енергетики Михайло Гончар пояснює, що раніше нафтові країни конкурували лише поміж членами організації і завжди могли домовитися, тепер на ринку з’явились нові гравці, і “кожен сам за себе”.

“ОПЕК поступово перетворилася на ще одне статистичне світове нафтове бюро. Зустрічаються, обговорють події. Після 2014 року, коли нафтові ціни пішли вниз, ОПЕК так і не спромоглася виробити якусь політику на справедливе квотування”, – вважає Гончар.

Зараз можна з упевненістю сказати, що картеля, здатного маніпулювати цінами, давно немає. Він зник з підвищенням ринкової ролі країн, що не входять в ОПЕК, а також з небажанням його членів ділити ринок з іншими колегами по організації. Крім того, низькі ціни на нафту з нами надовго, і ніяка ОПЕК цього не змінить.