Уманська «Окраса» майстрині Світлани Господаренко
«Коли зрозуміла, що стану мамою, остаточно визначилася – вишиватиму для себе і для інших. Чоловік підтримав. Першу маленьку спеціальну машинку мені подарував він», – розповідає уманчанка Світлана Господаренко. Власне так і був покладений початок відомій не лише в Умані творчій майстерні «Окраса».
Сьогодні вишитий одяг, авторства Світлани Господаренко та її майстерні відомий, користується попитом не лише в рідній Умані, а й за її межами. Вишиванки з Умані поповнили колекції закордонних поціновувачів такого одягу. Нещодавно «Окраса» зареєструвала власний бренд. На черзі – реєстрація фірмового логотипу.
«Я економіст за фахом, планувала займатися науковою діяльністю. Вступила в аспірантуру, мала готову роботу. Але вагітність кардинально змінила плани,» – розповідає майстриня. Світлана вирішила, що наука не для неї, повернулася до прадавнього – вишивки.
Вона змалечку добре володіє голкою. У її родині охочими до вишивки були усі – бабусі, мама. Вишивав навіть тато – його картини були у місцевих газетах. Світлана уперше усвідомлено сіла за п’яльця у шостому класі. За досить короткий період вишила три рушники. «Пізніше я ще й в’язала. Загалом люблю творчу роботу», – зізнається жінка.
Понад вісім років Світлана дарує красу вишитих виробів людям. Її майстерня зараз більше схожа на музей вишивки. До реальності повертає звук роботи двигуна величезної вишивальної машини, яка займає одну з кімнат майстерні. Вона – одна з небагатьох, які є на сьогодні в Україні.
Світлана не шукає легких шляхів. Для неї творча складова у роботі – понад усе. Найцікавіше працювати, каже майстриня, коли замовник має конкретне бажання, ставить мету, коли він хоче не штамповку, а щось особисте, нове, своє, те, над чим треба попрацювати.
«Люблю, коли замовник спонукає вчитися, самоудосконалюватися. Буває, що процес обговорення, пошуків вирішення виробу займає більше часу, аніж власне, сама вишивка. Але результат вартий того», – пояснює Світлана. Більшість замовників приходять із конкретним завданням. Дехто в загальних рисах описує бажаний виріб, і тоді Світлана працює на власний смак та розсуд.
«Частину малюнків спочатку перемальовувала із старих бабусиних рушників та старих сорочок. Копіювала, дооздоблювала, додадавала своє. Є, звичайно, певні стандартні, уже більш сучасні орнаменти українські, які можна перемалювати, ввести в програму і вишивати. Але, все одно більшу частину орнаментів створюємо власноруч», – додає пані Господаренко.
«Здавна вишивальниці вкладали у роботи своє розуміння естетики. Машинна вишивка, – розповідає Світлана, – це прогрес. Така робота – це оздоба, декор. Це сучасні модні тенденції. Сакральність здебільшого закладаємо, коли шиємо вручну. «У давнину мали дуже затратний по часу та роботі процес – від засіву зерна, до збору врожаю, вимочування, прядіння, вибілювання тканини, до вишивки і зшивання самої сорочки – усе відбувалося вручну. Сьогодні і посів і збирання – автоматизовані. Втратилася частково і сакральність вишиваних виробів».
Машинна вишивка для неї – це, здебільшого, декор, окраса. Втім духовна складова у таких роботах теж є. Адже використані рідні узори, звичні квіти та орнаменти, – таке може замовити та виготовити людина, якій це близьке.
«Думаю, справжню вишивку ніщо не подолає, не кане вона у небуття. Вишивка – це передусім, набір символів, які давні, загартовані часом, їх не можна знищити. Маємо розрізняти вишивку-штамповку і вишивку справді оригінальну. Вбиває споживацьке ставлення до неї, базар», – пояснює майстриня.
Світланині вишивані роботи популярні і серед творчих колективів області. Чимало їх підкорили не одну сцену у вбраннях від «Окраси». «Ми вибираємо узор, притаманний певному регіону, узгоджуємо тканини, добираємо кольори», – так просто пояснює майстриня появу уже популярних серед співочих та хореографічних колективів області та України сценічних костюмів авторства Світлани Господаренко.
Цієї весни вихованці Уманського центру краси та інтелектуального розвитку «CRYSTALS» вибороли ІІ місце на всеукраїнському конкурсі моделей, дизайнерів, та кращих дитячих театрів мод UKRAINIANFASHIONKIDS. Виступали вони у вбраннях від «Окраси».
Попереду в учасників центру – Греція, де вони виступатимуть та презентуватимуть колекцію вишитого одягу Світлани Господаренко.
Над втіленням дизайну одягу працює чоловік Світлани Євген. Він програмує вишивальну машину. Є у майстрині помічниці – кравчині та швачки. За злагодженої роботи часу на одну сорочку, до прикладу, потрібно один день.
«Найпоширенішим є сучасне етностилізоване вбрання – для урочистостей, офіційних заходів, – краватки, ділові костюми, вишиті пальто та сукні. Для малечі замовляють, починаючи від найпершого – крижми з ім’ям або написом «Спаси і сохрани», вишитою датою хрещення, і сорочечки навіть для немовлят, сукні для дівчаток», – каже Світлана.
Вишиванок у родині багато, охоче їх носить Світлана, її обидві доньки та чоловік. На кожне свято – державне, родинне та шкільне, – має особливе вбрання. Скільки їх, каже, порахувати важко, легше полічити той одяг який куплений та не оздоблений вишивкою.
Людмила БіЛИК
Читайте також: В «Калиновий спів» вплели свої голоси й звенигородчани.