Як черкаський студент у Подільському господарює | Альтернатива

Як черкаський студент у Подільському господарює

У листопаді 2015 року на місцевих виборах за Артема Кухаренка проголосували 80% жителів його рідного села Подільське, що на Золотоніщині у Черкаській області. Так 22-річний хлопець став наймолодшим сільським головою в Україні.

У школі був активним учнем, співав, грав у футбол і про що тільки не мріяв. Каже, що вибори на посаду голови – це експромт.

«Спочатку була жага до змін. Не так давно з друзями утворили місцеву футбольну команду. Сільський голова на той час підтримував нас. Хотілося нову футбольну форму, м’ячі нові та інший інвентар. Але то були часи, коли заморожувався бюджет. Необхідні кошти треба було десь шукати», – пригадує як усе починалося Артем.

Золотоноша, Подвльске новини

Хлопці Подільського згуртувались і самі заробили необхідні кошти. Так змогли втілити свою мрію з м’ячами-формами. Тоді вистачило грошей і на потужні аудіоколонки у сільський клуб, залишилося і на поїздки на матчі. Раніше їздив за власні, отримані за різні підробітки гроші. Інколи й докладав свою стипендію, – Артем студент п’ятого курсу Черкаського Національного університету ім. Богдана Хмельницького.

«Після цього люди підійшли і запитали чи не хотів би я подати свою кандидатуру на сільського голову. Аж у 2014 році з’явилася конкретна думка щодо цього. Можливо, люди до цього підвели. Загорівся тим, що треба щось міняти. Побачив, що можна зароблять гроші, якщо їх правильно вкласти, то будуть і певні результати», – розповідає сільський голова.

Подільське з понад 250 літньою історією розташоване за вісім кілометрів від райцентру. У другій половині минулого століття тут працював радгосп, який постачав яйця племінних курей для усієї України. Був тут і потужний птахокомплекс на 72 тисячі голів птиці. Населений пункт став на той час селом-мільйонером з дев’ятьма багатоповерхівками, будинком культури, школою, дитсадком, фельдшерсько-акушерським пунктом.

На початку дев’яностих років минулого століття криза добралася і до Подільського. Виробництво занепало. Село заросло бур’янами. Символічно висохло навіть мальовниче озеро у його центрі. Садок давно не працює. До місцевої школи нині ходять 70 дітей.

Донедавна Подільське було чи не єдиним населеним пунктом області, де зовсім не було вуличного освітлення – наприкінці 90-х ліхтарі та усі комунікації розікрали. Мали селяни і проблеми з дорогами – під’їзний та центральний шляхи були у вибоїнах.

Золотоноша новини

Центральна дорога у Подільскому

Тепер центр села освітили і дорогу відремонтували. Частину ям забетонували. Частину – закрили асфальтом. Кошти заробили під час благодійного концерту, ініційованого Артемом. Окрім грошей були ще призи від спонсорів – машина асфальту та роботи з його укладки. До речі, хлопець добре співає ще змалку і відомий фанатам популярного співочого шоу на одному з центральний телеканалів України.

«Усе неочікувано, як у казочці. Легко працювати коли є команда. Допомагає і районна влада», – каже Артем Кухаренко.

Подільське має куций річний бюджет у 678 тисяч гривень. Є у селі ферма, сільгосппідприємство, але основу надходжень до місцевої скарбниці становить оренда землі.

Сьогодні у Подільському живуть майже 800 селян. У такій громаді важко щось приховати.

Золотоноша новини

“У нього хист був до цього”, – пригадує баба Галя

Баба Галя, як називають жінку місцеві, каже, що пам’ятає Артема ще малим.

«От у нього хист був до цього, він хотів стати на таку місію», – пригадує жінка.

Те, що не все й одразу вдається новому голові, баба Галя пояснює по-своєму:

«Ну та скільки він тут попрацював! Той таки (попередній сільський голова – Ред.) 16 років був! Ну є здвиги, а той теж непоганий був, теж людям допомагав. Не одказувався. А оцей – дитина, у таких літах як він, не кожен би взяв на себе таку відповідальність, як він».

Золотоноша новини

Попри те, що очільник села ще надто юний, місцеві старожили кличуть його з повагою – «Артем Володимирович».

«Ми його рекомендували на голову села, бо толковий він, – каже пані Ольга, пенсіонерка, жителька Подільського. – Старається дуже для села. І дороги і свєт зробив, осьо вікна в дом культури поставив. Все ж за раз не схватиш, але він дуже старається.»

Не всі поділяють запал Артема.

«Юнацький максималізм бере своє. Береться за усе й одразу. Не все виходить, але й не все від нього залежить. Ще не виправдав усіх надій, але старається виправдати. Молодь за ним потяглася. Старші почали допомагати порадами», – розповідає Віктор Михайлович, місцевий житель.

«Було всього були і конфлікти, але вони вляглися і зробили сильнішим мене і усю громаду», – згадує перші місяці роботи Артем.